1651 р.
Берестецька битва, Білоцерківський договір
Берестецька битва, Білоцерківський договір
Поразка у найграндіознішій битві часів Хмельниччини та підписання невигідного Білоцерківського договору
Берестецька битва відбулася 28 (18) червня – 10 лип. (30 червня) 1651 неподалік від м. Берестечко між українським Військом на чолі з Б.Хмельницьким і польс. Військом під проводом короля Яна II Казимира Ваза.

Вирішальна битва між основними силами польської та української армій сталася 28 червня – 10 липня 1651 р. поблизу містечка Берестечка на Волині. Це була найбільша битва Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь. Загальна кількість польського війська становила 150 тис., а з урахуванням озброєної та здатної до бою челяді значно перевищувала 200 тис. Військо Богдана Хмельницького становило 60 тис. козаків, 40 тис. селян, міщан та обозних слуг, а після приєднання 100 тис. татар сягало 200 тисяч. Місцем для битви було обрано межиріччя Стиру й Пляшівки. Перші сутички спалахнули зранку 28 червня.

Перший день був невдалим для української та кримської кінноти, проте наступного дня козаки й татари мали перевагу. Під час головної битви, 30 червня, коли перемога була вже на боці Богдана Хмельницького, ординці несподівано залишили поле бою: як з'ясувалося, кримський хан Іслам-Гірей не хотів поразки польського війська й тому напередодні розпочав переговори з королем. Щоб уберегти козацькі сили від нищівної поразки, Хмельницький вирішив відвести армію до р. Пляшівки, болотяні береги якої могли надійно захистити тил козацького війська. Наказавши збудувати земляні укріплення для зміцнення табору, гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Але хан ув'язнив Богдана Хмельницького, Івана Виговського, полковника Лук'яна Мозирю та ще деяких старшин. Повстанці ж залишилися у облозі "як бджоли без матки", але надіялися на швидке повернення гетьмана з кримським ханом та ордою.

Почався другий етап битви. Протягом 10 днів козаки героїчно обороняли табір, відбиваючи всі атаки поляків. Одначе становище погіршувалося. Найбільше непокоїла відсутність чіткого плану дій. Між генеральною старшиною не було єдності, змінилося кілька наказних гетьманів, що командували обложеним військом. Одні пропонували залишити табір, інші – захищатися. Тим часом облога ставала дедалі тяжчою. Не вірячи в можливість змінити ситуацію на краще, чимало козаків тікало з табору, а деякі навіть переходили на бік короля. За таких складних обставин наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. Було ухвалено прориватися з оточення.

Відхід основної боєздатної частини козацького війська стався у ніч на 10 липня. Козаки спорудили переправи через Пляшівку й непомітно для ворогів стали виходити з оточення. На жаль, у той час, коли головні сили козаків покинули табір, якийсь страполох підняв паніку. Решта обложених, переважно з числа селян, кинулися до переправ. Тим часом Ян II Казимир негайно послав підрозділи коронного війська атакувати табір, і той легко був узятий. Ті козаки, які прикривали відхід основних сил, загинули героїчною смертю. Загинуло чимало так званої "черні", особливо коли її наздоганяла вже за межами табору польська кіннота.

Поразка у битві під Берестечком мала чимало негативних наслідків для української сторони, найбільш прикрою з яких стало підписання Білоцерківського договору. Його метою було нібито укладення миру між ворогуючими сторонами, однак при цьому він містив чимало пунктів, які можна розцінити, як суттєву дискримінацію української сторони.

Для підтвердження цих слів достатньо привести у приклад кілька положень вказаного документу:
- реєстр козаків скорочувався до 20 000;
- гетьманська влада поширювалась лише на територію і населення Київського воєводства;
- поверталось кріпосне право для селян та козаків;
- шляхта отримувала назад свої володіння, які були втрачені раніше.
Важливо: договір, підписаний у Білій Церкві, так і не був затверджений у Сеймі. При цьому діяв він усього рік, бо уже навесні наступного року Хмельницький разом з новою армією завдав полякам нищівної поразки у битві під Батогом. Таким чином, хоча битва під Берестечком і стала найбільшою у часи Хмельниччини, поразка у ній не здолала запалу козаків та не зупинила Національно-Визвольної боротьби.

Всі права застережено © DoZNO
Made on
Tilda