1768 р.
Коліївщина
Коліївщина
Кульмінація гайдамацького руху проти антиукраїнського терору магнатів і шляхти
Найзначнішим соціальним рухом XVIII ст. в Україні було гайдамацтво. Перші згадки про гайдамаків у документах належать до 1714-1717 рр. Загони гайдамаків (від «гайда» — гнати, переслідувати) діяли головним чином на Правобережжі, але були такі формування по всій Східній Україні. В основному це були селяни, а організаторами й керівниками загонів виступали переважно запорожці.

Ховаючись у лісах, гайдамаки звідти нападали на панські маєтки. У 1734 р. рух охопив усю Правобережну Україну. Поштовхом став прихід сюди російських військ. Виникли десятки гайдамацьких загонів, очолюваних козаками Верланом, Гривою, Г. Голим, С. Чалим та ін. Та більшість їх невдовзі розсіяли російські й польські війська, а до 1738 р. повстання були придушені повністю. Новий виступ спалахнув у 1750 р.. Він теж охопив усе Правобережжя.

Кульмінацією гайдамацького руху стало повстання 1768 р., відоме під назвою «Коліївщина» (від «колоти», «колій»). Безпосередньою причиною його спалаху був антиукраїнський терор, розпочатий частиною магнатів і шляхти.

Центральною подією Коліївщини став похід гайдамаків на чолі з М. Залізняком з-під Чигирина на Умань. До них приєднався загін надвірних козаків І. Гонти. Разом вони 10 червня визволили Умань. Крім головних сил, у різних районах Правобережжя діяли майже 30 загонів (М. Швачки, С. Неживого, І. Бондаренка та ін.), підпорядкованих єдиному керівному центру на чолі з М. Залізняком.

Головною метою повсталих була ліквідація польсько-шляхетського гніту і кріпосництва. Селянство розраховувало на допомогу царських військ, які вступили на Правобережжя для боротьби з магнатами, що об'єдналися в антиурядову конфедерацію. Та за наказом російського командування підступно були захоплені М. Залізняк та І. Гонта, а потім увесь уманський табір гайдамаків. Польські й царські війська ліквідували й інші загони. Шляхта влаштувала жорстоку розправу над повстанцями. У Кодні, Сербах та інших місцях були страчені, закатовані, понівечені й скалічені тисячі людей, у тому числі й І. Гонта. Залізняк та інші російські піддані були відправлені на каторгу в Сибір.

У 1789 р. налякана польська адміністрація заарештувала на Волині кілька сотень селян за звинуваченням у бунтарських настроях, а 30 осіб стратила. Ці події були названі «Волинською тривогою». Вони були останнім відголосом гайдамаччини.
Важливо: протягом деякого часу продовжувалися гайдамацькі виступи й на Лівобережжі, Слобожанщині та Запоріжжі. У 1768 р. спалахнуло повстання в Січі, яке розпочалося зі звільнення заарештованих там гайдамаків. Тільки застосувавши артилерію, старшина змогла придушити виступ. У 70-х — на початку 80-х рр. на Лівобережжі очолював гайдамацькі загони С. Гаркуша. Він неодноразово потрапляв на каторгу, але втікав і знову продовжував боротьбу.

Всі права застережено © DoZNO
Made on
Tilda