1783 р.
закріпачення селян Лівобережної і Слобідської України;

підкорення Російською імперією Кримського ханства
Закріпачення селян Лівобережної і Слобідської України
Після ліквідації Гетьманщини та Запорозької Січі Російська імперія відібрала особисті права більшості українського населення - селян
В останній третині ХVIII століття російський уряд вдався до остаточної інтеґрації Гетьманщини та Слобожанщини до імперії Романових. 1764 року російська імператриця Катерина Друга скасувала у Гетьманщині посаду гетьмана, наступного року на Слобожанщині був ліквідований полковий устрій, а 1775 року царська армія зруйнувала Запорозьку Січ на ріці Підпільній. Через 6 років на Лівобережній Україні було створене Малоросійське генерал-губернаторство із загальноімперським адміністративним устроєм.

Нарешті, 3 травня 1783 року Катерина Друга підписала указ, що забороняв селянам Лівобережної України та Слобожанщини переселятися з того місця, на якому їх застала остання ревізія. Відтак, українські селяни, звільнені від кріпацтва в ході Хмельниччини, знову стали такими самими кріпаками, як селяни російські. Натомість селяни Галичини, що тоді входила до складу Австрійської імперії, за 11 місяців перед тим були звільнені від особистої залежності патентом цісаря Йосифа Другого.

Внаслідок указу Катерини близько трьохсот тисяч селян Лівобережжя та Слобожанщини потрапили у залежність від поміщика, на землі якого вони жили. За користування цією землею вони виконували натуральні повинності (панщину та оброк), а також сплачували подушний податок. Поміщик мав право продати кріпака або обміняти його на будь-яке майно. Натомість кріпак не міг розпоряджатися нерухомим майном, виступати в суді та складати державну присягу.

Селяни відповідали на закріпачення насильством щодо землевласників і масовими втечами разом з родинами та майном у степи південної України. Упродовж наступних дев'яти років туди втекли 5% усіх селян Київської та Чернігівської губерній, проте до 1796 року кріпацтво було запроваджене і на півдні України. Частина селян подавала до російської адміністрації петиції, в яких намагалася довести своє козацьке походження, і цей процес отримав назву «шукання козацтва».
Важливо: у ХІХ столітті кріпосна залежність селян на українських землях у складі Російської імперії набула особливо грубих форм. Вона була скасована 1861 року.
Підкорення Російською імперією Кримського ханства
Насильницьке приєднання Криму до Росії, після воєнної кампанії проти турків, татар і ногайців
Насильницьке приєднання Кримського ханства Російською імперією в односторонньому порядку в ході воєнної кампанії Потьомкіна, яке завершилося 1783 року після зречення останнього кримського хана Шагін Ґерая під тиском Російської імперії (документальних свідчень про зречення Шагіна Ґерая немає). Після цього півострів було захоплено російською армією. На анексованій території 1784 року було утворено Таврійську область.

1783 року Крим було анексовано Російською імперією, це трапилося в результаті воєнної кампанії та жорстоких придушень чисельних повстань кримських татар та ногайців з використанням армії Росії та козаків. 8 квітня 1783 року імператриця Катерина II підписала «Маніфест про прийняття Кримського півострова, острова Тамань і всієї Кубанської сторони під державу Російську».

28 грудня 1783 року Російська імперія і Османська імперія підписали «Акт про приєднання до Російської імперії Криму, Тамана і Кубані», яким скасовувалася стаття (артикул) 3 Кючук-Кайнарджійського мирного договору про незалежність Кримського ханства. У свою чергу Росія цим актом підтверджувала османську приналежність фортець Очаків і Суджук-кале.

1784 року Крим став частиною Таврійської області з центром у Сімферополі. В Севастополі почалося створення Чорноморського флоту Російської імперії.

Після Російсько-турецької війни 1787-1791 років російська анексія Криму була записана в Ясському мирному договорі, яким за Російською імперією закріплювалось все окуповане нею північне Причорномор'я.
Важливо: указом Павла I від 12 грудня 1796 року Таврійська область була скасована, територія, розділена на 2 повіти — Акмечетський і Перекопьский, приєднані до Новоросійської губернії. 1802 року було створено Таврійську губернію, яка проіснувала аж до Громадянської війни 1917 року.

Всі права застережено © DoZNO
Made on
Tilda