1970 - 1972 рр.
видання самвидавного "Українського вісника"
"Український вісник"
«Самвидавівський» журнал, що ознайомлював з програмою незгодних та репресіями проти них
У 1970 - 1974 pp. дисидентам вдалося випустити 8 номерів «самвидавівського» журналу «Український вісник», що ознайомлював з програмою незгодних та репресіями проти них. головним редактором цього журналу був В. Чорновіл, а після його арешту — С. Хмара.

У вступному слові «Завдання „Українського вісника"», яке відкривало перші шість випусків, декларувалося, що видання «не антирадянське і не антикомуністичне», подаватиме об'єктивну інформацію про порушення свободи слова та прав, гарантованих Конституцією СРСР, про судові й позасудові репресії, факти шовінізму й українофобії, становище українських політв'язнів, про акції протесту.

Друкувалися літературні та публіцистичні твори, які ходили у самвидаві, авторами яких були Василь Симоненко, Василь Стус, Іван Світличний, Володимир Романюк, Іван Дзюба, Святослав Караванський, Валентин Мороз, Євген Сверстюк, Іван Сокульський, Іван Гель, Ірина Стасів-Калинець, Ігор Калинець, Олесь Сергієнко та ін.

За довідкою Управління КДБ по Львівській області, «журнал друкувався на друкарських машинках, а потім шляхом розмноження [машинописом і фотоспособом] перших примірників розповсюджувався серед різних осіб».

Студентка КДУ з Чехословаччини Анна Коцур вивозила журнал у Пряшів, звідти Павло Мурашко передавав його на Захід. Журнал передруковували видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка (Балтимор, США), видавництво «Сучасність» (Мюнхен), Українська видавнича спілка у Лондоні та ін., зокрема й англійською та французькою мовами. Публікації журналу часто звучали й цитувалися в ефірі радіо «Свобода».

За розпорядженням Чорновола, заарештованого у січні 1972 р., видання було припинене. Зважаючи на великий авторитет часопису, кілька розрізнених підпільних груп здійснили спроби продовжити його. У 1972 р. — у Києві Євген Пронюк, Василь Овсієнко, Василь Лісовий та Іван Гайдук, але появі журналу завадили арешти. У 1974 р. Степана Хмари (псевдонім — Максим Сагайдак) з Червонограда Львівської обл. спільно з київськими журналістами Олесем Шевченком та Віталієм Шевченком видали свій «УВ» під числом 7-8 (у 1975 р. перевиданий за кордоном).

Цей журнал жорсткіше критикував «окупаційний режим на Україні», наголошував на потребі визначити «чітко окреслену політичну позицію з провідним антиколоніальним напрямком», «об'єднати всі демократичні антиколоніальні групи на Україні», бо тільки в цьому журналі народ бачить «поступ у розгортанні національно-визвольної боротьби за демократію».
Важливо: після повернення із заслання Чорновіл разом з Михайлом Горинем, Іваном Гелем, Павлом Скочком, Василем Барладяну відновив видання літературно-художнього та суспільно-політичного часопису. Серпневий 1987 р. випуск був присвячений пам'яті загиблого двома роками раніше у таборі Кучино в Пермській області поета Василя Стуса.

Від випуску 11 (січень 1988 р.) журнал був органом Української Гельсінської Групи, згодом — органом Української Гельсінкської Спілки. Поліграфічним способом його тиражувало Закордонне представництво УГС (Нью-Йорк).

З 05 грудня 1987 р. почали виходити щомісячні експрес-випуски «УВ». З 11 липня 1988 р. — листки прес-служби УГС (по 2-3 на тиждень) і невдовзі випуск журналу було припинено.

Всі права застережено © DoZNO
Made on
Tilda