березень 1921 р.
Ризький мирний договір
Ризький мирний договір
Мирний договір між РСФРР, Білоруською СРР і УСРР та Польщею
Ризький мирний договір між РСФРР, Білоруською СРР і УСРР та Польщею 1921 – мирний договір, укладений 18 березня 1921 в м. Рига (Латвія), який підсумував польсько-радянську війну 1920.

Мирні переговори між воюючими сторонами розпочалися 17 серпня 1920 в Мінську, але на початку вересня були перенесені до нейтральної Риги, де тривали з перервами аж до підписання договору. Спільна радянська делегація складалася із представників РСФРР, УСРР (Е.Квірінг, Ю.Коцюбинський, Д.Мануїльський) і Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (М.Баран), загальне керівництво здійснював керівник рос. делегації А.Йоффе. БСРР довірила представляти свої інтереси делегації РСФРР.

С.Петлюра відрядив до Риги делегацію Української Народної Республіки на чолі із С.Шелухиним, але її до офіц. переговорів не було допущено, оскільки польс. сторона (Л.Валевський, Є.Сапіга) погодилася, що Україну на переговорах представлятиме саме уряд УСРР. 26 вересня 1920 до Риги прибула делегація Західноукраїнської Народної Республіки на чолі з К.Левицьким, яка домагалася вирішення проблеми самовизначення Східної Галичини через проведення плебісциту.

На початковому етапі переговорів ці домагання підтримувалися дипломатами УСРР, однак вони не були враховані при виробленні підсумкових документів. 12 жовтня 1920 радянські та польські повноважні представники уклали перемир'я і підписали прелімінарну мирну угоду між д-вами.

За договором 18 березня 1921 Польща офіційно визнала УСРР, натомість рад. сторона відмовилася від претензій на Сх. Галичину. Новий міждерж. кордон встановлювався на 150–200 км на схід від "Керзона лінії", тобто Сх. Галичина, більша частина Волині й Зх. Полісся відходили до Польщі (за конфігурацією цей кордон майже збігався із кордоном, визначеним Варшавським договором 1920). 14 березня 1923 сх. кордон Польщі по р. Збруч (прит. Дністра) визнала Рада послів країн Антанти в Парижі (Франція).

Ризький мирний договір забороняв перебування на території Польщі "антирадянських організацій". РСФРР мала виплатити 30 млн золотих рублів у рахунок визнання "історичної господарської значимості польських земель у складі Російської імперії". У 7-й ст. договору офіційна Варшава зобов'язувалася надати "особам російської, української й білоруської національності, які перебувають у Польщі, на основі рівноправності національностей, всі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови і виконання релігійних обрядів".

Крім того, "особи російської, української і білоруської національності" у відновленій Речіпосполитій "отримували право, в межах внутрішнього законодавства, культивувати свою рідну мову, організовувати і підтримувати свої школи, розвивати свою культуру і створювати з цією метою товариства і спілки". Польський уряд систематично не виконував умови договору щодо забезпечення національно-політ. прав укр. населення.
Важливо: «Безсумнівно, він був великою поразкою української дипломатії та гробом самостійності Української держави в новітніх часах. Польща і більшовицька Росія поділились українськими землями, як в Андрусові в 1667 році…».

Всі права застережено © DoZNO
Made on
Tilda